Голлівуд на березі Чорного моря. Ретроспектива на ОМКФ

Фільми-легенди від культових режисерів Одеської кіностудії у спеціальній програмі “Голлівуд на березі Чорного моря”. Кінострічки, які змінили історію українського та світового кіно! Ретроспектива приурочена до 100-річчя Одеської кіностудії. До програми увійшли: - “Мовчи, суме, мовчи” (1918, реж. Петро Чардинін) - “Ягідка кохання” (1926, реж. Олександр Довженко) - “Весна на Зарічній вулиці” (1956, реж. Марлєн Хуциєв, Фелікс Міронер) - “Формула веселки” (1966, реж. Георгій Юнгвальд-Хількевич) - “Воєнно-польовий роман” (1983, реж. Петро Тодоровський) - “Настроювач” (2004, реж. Кіра Муратова) Одеса – не тільки місце народження українського кіно. Це ще й місто, де завжди без упину вирувало кінематографічне життя – від винайдення “кінескопу” Йосипом Тимченком у 1893 році до останніх фільмів Кіри Муратової. У “Голлівуді на березі Чорного моря”, як охрестив Одеську кіностудію письменник і редактор студії Юрій Яновський, знімалися фільми, котрі ставали непересічними подіями в українському, радянському та світовому кіно. Саме в Одесі у 1920-х роках була основна знімальна база ВУФКУ(Всеукраїнське фотокіноуправління), куди прийшли працювати як досвідчені майстри на кшталт Петра Чардиніна і Бориса Завелєва, так і молоді та сміливі українські культуртрегери – Олександр Довженко, Лесь Курбас, Іван Кавалерідзе, Данило Демуцький та інші. Уже в 1927 році Олександр Довженко у “Сумці дипкур’єра” звернувся до “марінистики”, жанру, який досі вважається типовим для кіностудії, потім тут же зняв свої німі шедеври “Звенигора” і “Арсенал”. Не менший успіх мала кіностудія і в 1950-60-х роках. “Після окупації і складних повоєнних років, коли тут лише обслуговувалися виробничі процеси інших кіностудій, Одеська кіностудія нарешті у 1953 році запустила власне кіновиробництво. І один із перших повоєнних фільмів Одеської кіностудії “Весна на Зарічній вулиці” став лідером всесоюзного прокату – його переглянуло понад 30 млн. глядачів,” – каже кураторка ретроспективи Анна Онуфрієнко, кінознавиця Довженко-Центру. В Одесі отримали свій перший шанс і простір для експериментів режисери-початківці, які згодом стали культовими – вже згадані Олександр Довженко, Марлєн Хуциєв, Станіслав Ґоворухін, Петро Тодоровський, Радомир Василевський, Олександр Павловський та інші. Тут розвинула свій унікальний абсурдистсько-філософський стиль і пропрацювала майже все життя Кіра Муратова. 1960-ті роки – це також розквіт фантастичного жанру, зокрема і в українському кіно. Цікаві формальні пошуки помітні у фільмі “Формула веселки” (1966) Одеської кіностудії, який задав новий – соціально-іронічний – напрямок розвитку радянської кінофантастики. У цей самий час на кіностудії тему Другої світової війни і людей на війні розробляє Петро Тодоровський у своєму дебютному фільмі “Вірність” (1965). Через двадцять років саме його “Воєнно-польовий роман” (1983) першим із фільмів знятих на українських кіностудіях номінують на “Оскар”. Покази фільмів «Весна на Зарічній вулиці» і «Настроювач» є присвятами їх режисерам – Марлєну Хуциєву і Кірі Муратовій, які нещодавно пішли з життя. Вже традиційно кілька фільмів ретроспективи демонструються з кіноплівки – цього року це «Воєнно-польовий роман» і «Настроювач».