Я стою біля ресторану: заміж - пізно, здохнути - рано

Вистава «Я стою біля ресторану, заміж - пізно, здохнути - рано» за п'єсою Е. Радзинського (драма).      Відчутий і відвертий монолог жінки, яка втратила себе. Все життя героїня прожила, не замислюючись про те, хто вона. Настав в житті момент, коли заміж пізно, а «здохнути, начебто ще рано», але життя пройшло, а як пройшла і хто вона в цьому житті, де вона справжня - героїня не знає. «Будь як все, що не виділяйся! Суспільство нав'язує нам стереотипи, яким ми починаємо слідувати, тому що так простіше, а в результаті ми припиняємо шукати, і втрачаємо себе. А, втративши себе, не бачимо і не чуємо того, хто поруч, кого ми називаємо своїм коханим