Ірландська комедія "Каліка з острова ІНІШМААН"

ГРАН ПРІ фестивалю театрів МОЛОКО 2016 року Ірландська комедія Мартіна МакДонаха П'єса "Каліка з острова Інішмаан" була впереше виконан Королівськім Національнім Театром у театрі Коттесло в Лондоні 7 січня тисяча дев'ятсот дев'яносто-сім року. «Каліка з острова Інішмаан» - комедія - перша п'єса з трілогії про Аранські острови, яка такоже Включає в себе п'єси «Лейтенант з острова Інішмор» и «Привид з острова Інішер». На островах Живуть аборигенів, Які досі розмовляють лишь на гельській мові. Слава та чісленні нагороди посіпалісь на МакДонаха несподівано. Его п'єси ставили и в рідному Лондоні, и на Бродвеї. Проти МакДонах считает театр лишь сходинкою на шляху до слави и зізнається в любові до кіно. А воно відповіло Йому взаємністю: Мартін получил «Оскара» за короткометражку «Револьвер», подане за его власним сценарієм. Театральний критик Олег Вергеліс пише: Вистава з Рівного про крикливих ідіотів, что населяють Острів Невезіння в чорній комедії Мартіна МакДонаха, - внутрішньо тиха, трепетна, місцямі щемлива. Знаменитого ірландського драматурга, цінічного сентиментального пересмішніка в Україні только-но почінають смакуваті. У Рівному "Каліка" Вийшов на 2011 року. Але, судячі з недавнього фестивального явища, за ЦІ роки НЕ Втрата ЕНЕРГІЇ й запалу. Вистава впевнена трімається на ногах и так само впевнена Цупко пальцями любові трімає глядачів. У МакДонаха много в чому трагічне народжується з комічного, відповідно комічне - Всередині трагедії, а абсурд - в нутрощах Всього.У рівненському "Каліці" (режисер Володимир Петрів) трагічне й комічне вірінають (одночасно) - з буденного ... З повсякденного. З того, что ми Розуміємо під словосполучень "плин часу". Сам Час у Цій сценічній історії Ніби зупинивсь. На проклятому ірландському острові, де дорослі - як діти, а діти - як дорослі (просто много їх - ідіоті, імбецілі), лік часу втрачений и необов'язковий. Тому Година цею (у тому чіслі й Сценічний) тече, як рідина в крапельніці. Крапля по краплі. Нікуді НЕ поспішаючі. І мало кого зціляючі. Сором'язлівій Каліка Біллі (актор Ігор Ніколаєв), Ураження ДЦП, перебуває в компании оголошенням веселих мешканців острова (Хелен, Кейт, Ейлін, Джонніпатрінмайк, Бартлі та інші). Відчуваючи и свою спорідненість Із ними, и свою ж відстороненість від них. Нетрагічна Руйнація цього Біллі - лишь Зовнішній фасад. Его скорченому Тіло, его блукати мова (ВІН, до Всього, ще й Заїка). У решті - в тому, что тремтить Глибока під лахміттям, - ВІН святий, чистий и нічім НЕ зіпсованій. Альо НЕ наївній. Біллі (як грає це актор Ніколаєв) - Каліка розумний и проніклівій. Можливо, даже прікідається среди зграї ідіотів несмілівім дурніком, щоб Вижити, втріматіся в сідлі, на цьом ж далекому острові. У кожному з них, тих, хто зневажає его, и тихий, хто прихована співчуває его немочі, живе ідіотічній сумбур. А в ньом самому, в Біллі, живе музика. Мелодія смутку, мудрості й Великої Мрії.Режисер навмісне НЕ вісуває цього каліку около до авансцену, до центру. ВІН (режисер) залішає за ним право только на кут (в основном ліворуч). І ВІН (Каліка) знає своє бильце. На якому й перебуває, як пріреченій Цвіркун, зрідка відаючі боязкі Тихі "ноти" (наче СПЕЦІАЛЬНІ цвіркуні на сцені МХТ у его найкращі роки). ВІН (Каліка) - налаштованості на гармонію. Смороду (здорові нероба-бугаї) - інваліди. Їхній світ - жалюгідній закинути острів, звідки немає виходів. А його "острів" (ненаселених) - велетенській світ Всередині великого власного серця. Тому Йому й байдуже, куди їхати и куди повертатіся. Ця маленька чудасія (подоба Чоловіка з руками-обрубками та ніжкамі-шурупами) придумала для себе "любов" до хвацької Хелен. Мабуть, як засіб від нудьги, як способ убити свой вімушеній Вселенський смуток? Олег Вергеліс, театральний критик "Слова МакДонаха, музика Ніколаєва", "Дзерколо тижня" від 27.05.2016 Прем'єра вистави - листопад 2011 року Переклад - Олена Петрів Режисер-постановник - Володимир Петрів Сценографія - Сергій Рідванецькій Художники по костюмах - Володимир Петрів, Анна Пілюгіна