"Код ідентифікації" художницы IraVish (Ирина Вишневская)

Одесский музей западного и восточного искусства представляет выставку живописи на винтажных домотканых коврах «Код идентификации». Её автор художница IraVish У каждого человека есть код ДНК, отличающий его от остальных людей на планете. А существует ли такой код у народов мира? Художница IraVish (Ирина Вишневская) убеждена, что – да, существует. По ее мнению, это ковры и дорожки ручной работы, которые испокон веков ткут и плетут практически во всех уголках мира. Принципиально они отличаются только одним –рисунком. Именно по нему можно безошибочно определить,какому народу принадлежит тот или иной ковер. В серии живописи «Сны моего детства», выполненной на старых домотканых коврах, художница анализирует, что происходит с идентификационным кодом нации под влиянием глобализации и геополитических изменений в мире. Для этого она использует сюжеты из жизни гагаузского народа, компактно проживающего на юге Одесской области и Молдовы. Среди этого народа прошло детство художницы, а его культура и традиции оказали на нее большое влияние. Первые работы серии – это рассказ о патриархальном образе жизни гагаузов и их национальных обычаях («Коляда», диптих «Когда в Чадыр-Лунге танцуют, на небе расцветают цветы»). К середине серии появляются сюжеты, в которых инородные образы и идеиотносительно обыденной жизни людейприсутствуют пока еще как параллельный мир (триптих «Космонавты в небе над Чадыр-Лунгой»). Но так долго продолжаться не будет. Идентификационный код, а вместе с ним и национальные традиции, медленно, но системно вытесняются, и то, что еще недавно было инородным, занимает их место истановится повседневным («Женщины Чадыр-Лунги вышли на демонстрацию», «Строители коммунизма»). В заключительных работах серии от национального кода остаются лишь воспоминанияв виде нескольких аппликаций роз, позаимствованных у старых домотканых ковров(«Саранча», «Хеллоуин») – национальные традиции теперь становятся атрибутом карнавалов, а символами повседневной жизни – инородные образы и идеи. Плохо ли это или хорошо? На эти вопросы художница не дает ответа. Как частный пример, используя сюжеты из жизни гагаузского народа, IraVish (Ирина Вишневская) лишь фиксирует процессы, происходящие сегодня во всем мире.  Открытие выставки состоится 18 сентября, в 16.00.  Продлится выставка до 2 октября Учитывая эпидемиологическую ситуацию, организаторы просят гостей обязательно иметь при себе медицинские маски.  Ежедневно, начиная с 21 сентября, с 14.00 до 17.00 желающие смогут посетить авторские экскурсии.  Стоимость входного билета – 40 гр. #WEartMuseum работает ежедневно (кроме среды) ⏳ 11:00 - 17:00 (будние дни) ⏳ 11:00 - 18:00 (выходные дни) _______________________ Одеський музей західного і східного мистецтва представляє виставку живопису на вінажних домотканих килимах «Код ідентифікації». Її автор художниця IraVish У кожної людини є код ДНК, який відрізняє його від інших людей на планеті. А чи існує такий код у народів світу? Художниця IraVish (Ірина Вишневська) переконана, що - так, існує. На її думку, ці килими і доріжки ручної роботи, які споконвіку тчуть і плетуть практично у всіх куточках світу. Принципово вони відрізняються тільки одним - малюнком та орнаментом. Саме по ньому можна безпомилково визначити, якому народу належить той чи інший килим. У серії живопису «Сни мого дитинства», виконаної на старих домотканих килимах, художниця аналізує, що відбувається з ідентифікаційним кодом нації під впливом глобалізації та геополітичних змін у світі. Для цього вона використовує сюжети з життя гагаузького народу, що компактно проживає на півдні Одеської області та Молдови. Серед цього народу пройшло дитинство художниці, а його культура і традиції дуже мощно вплнули на неї. Перші роботи серії - це розповідь про патріархальний спосіб життя гагаузів і їх національні звичаї ( «Коляда», диптих «Коли в Чадир-Лунга танцюють, на небі розквітають квіти»). До середини серії з'являються сюжети, в яких сторонні образи та ідеї повсякденного життя людей прісутн поки ще, як паралельний світ (триптих «Космонавти в небі над Чадир-Лунга»). Але так довго тривати не буде. Ідентифікаційний код, а разом з ним і національні традиції, повільно, але системно витісняються, і те, що ще недавно було стороннім, займає їх місце і стає повсякденним ( «Жінки Чадир-Лунгі вийшли на демонстрацію», «Будівельники комунізму»). У заключних роботах серії від національного коду залишаються лише спогади у вигляді декількох аплікацій троянд, запозичених у старих домотканих килимів ( «Сарана», «Хелловін») - національні традиції тепер стають атрибутом карнавалів, а символами повсякденного життя - сторонні образи та ідеї. Чи погано це чи добре? На ці питання художниця не дає відповіді. Як окремий приклад, використовуючи сюжети з життя гагаузького народу, IraVish (Ірина Вишневська) лише фіксує процеси, що відбуваються сьогодні у всьому світі.  Відкриття виставки відбудеться 18 вересня, о 16.00.  Триватиме виставка до 2 жовтня З огляду на епідеміологічну ситуацію, організатори просять гостей обов'язково мати при собі медичні маски.  Щодня, починаючи з 21 вересня, з 14.00 до 17.00 бажаючі зможуть відвідати авторські екскурсії.  Вартість вхідного квитка - 40 гр. #WEartMuseum працює щодня (окрім середи) ⏳ 11:00 - 17:00 (будні дні) ⏳ 11:00 - 18:00 (вихідні дні)