Опера Джоаккіно Россіні «Севільський цирульник»

ТРИВАЛІСТЬ 2 години (без антрактів) Джоаккіно Россіні Лібрето Чезаре Стербіні за мотивами однойменної комедії П’єра Огюста Карона де Бомарше Отдохновенье мозгу и душе для девушек и правнуков поныне: оркестровать улыбку Бомарше мог только он, эоловый Россини — Ігор Северянін «Севільський цирульник» – опера-буффа за французькою п’єсою – одна з тих, про які Стендаль говорив, що потрібно закривати очі на всі недоладності і «тільки помирати від сміху і задоволення». Джоаккіно Россіні написав оперу «Севільський цирульник» в дивовижно короткий строк – за двадцять днів (інші джерела стверджують, що опера писалась близько двох тижнів). Над жодною з опер Россіні не працював з таким завзяттям, як над цим твором. За його особистим зізнанням, він «творив музику скрізь: і коли гуляв, і коли їв, і коли стояв, лежав, одним словом – постійно». Вперше опера була поставлена на сцені римського театру «Арджентіна» 20 лютого 1816 року. Втім, «Севільський цирульник» – не первісна назва цієї опери, хоча вона й основана на однойменній п’єсі П»єра Огюста Карона де Бомарше. Спочатку опера Россіні називалась «Альмавіва, або марна пересторога». Причиною для перейменування опери стало те, що «Севільський цирульник» був покладений на музику Джованні Паізелло ще тридцять років тому. Але, незважаючи на перейменування, прихильники старого метра влаштували гамір на прем’єрі опери Россіні і освистали її. Говорили, що Россіні крадькома покинув театр. Недоброзичливцям допомогла й низка випадковостей, що трапились під час спектаклю: актор, який виконував роль Базиліо, упав і поранився; у Альмавіви під час серенади на гітарі лопнула струна; на сцені в дуже невдалий момент з’явилася кішка. Наступного вечора, всупереч очікуванням, зал був переповнений. Глядачі прийшли розважитися, можливо, в надії, що каскад випадковостей повториться знову. Але опера склала зовсім інше враження, вона підкорила всіх. Захоплена публіка аплодувала кожній арії! «Мій «Цирульник» з кожним днем користується все більшим успіхом, – писав Россіні, – і навіть до найзапекліших противників нової школи він зумів так підлизатися, що вони мимоволі починають все сильніше любити цього спритного хлопця». «Севільський цирульник» поклав початок європейській славі Россіні. Перша постановка в Росії відбулась у 1821 році в Одесі, вистава йшла італійською мовою. Наступного року «Севільському цирульнику» аплодували в Петербурзі. До речі, заключна сцена у фіналі опери – секстет з хором “Di si felise innesto” (“Турботи і хвилювання розсіялись, неначе дим») – побудована на темі російської народної пісні «Ах, навіщо город городити». Її мотиви, звичайно, змінені, іншим став ритм, але впізнати наспів можна. Верді писав: «…я все одно вважаю, що «Севільський цирульник» за своїм багатством ідей, за яскравістю комічного звучання і правдою декламації є найпрекраснішою з усіх існуючих опер-буффа». Члени постановочної групи ДИРИГЕНТИ: Головний диригент театру В’ячеслав Чернухо-Воліч РЕЖИСЕРКА: Тамара Форсюк ХУДОЖНИЦЯ-ПОСТАНОВНИЦЯ: заслужена художниця України Наталія Бевзенко-Зінкіна ХОРМЕЙСТЕР-ПОСТАНОВНИК: заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко ХОРМЕЙСТЕР: Валерій Регрут