Онлайн переглядання вистави Івана Урівського "Тіні забутих предків"

До всесвітнього дня театру!              Любі наші Глядачі, нам сумно и шкода, что цього року Ми не зможемо зустрітіся и належно відсвяткуваті Всесвітній день театру. Альо з БЕЗМЕЖНИЙ вдячністю до друзів и шанувальників Нашої творчості запрошуємо напередодні разом онлайн переглянутися культових Вистава Івана Урівського, Якій цієї весни віповнюється 5 років, - «Тіні забутих предків».               Завдяк Студії Сергія Савінського маємо відеозапіс вистави у належній якості, Який транслюватімемо в прямому ефірі.       Тож долучайтесь! І НЕ запізнюйтеся: после третього Дзвінка вистава розпочнеться! ;-)              Онлайн переглядання состоится за ПОСИЛАННЯ: https://www.youtube.com/watch?v=WWnjEus9aIM&feature=youtu.be              (Уже зараз можна перейти за ПОСИЛАННЯ, натіснуті на Дзвіночок, щоб отріматі нагадування перед Перегляд и не Пропустити показ)              У центрі сценічної оповіді - історія стара як світ: юні закохані Іван та Марічка - українські Ромео і Джульєтта - змушені ховати зі Своїм щирим коханням, Аджея їхні роди ворогують. Пронізліво трагічній сюжет відомій и зрозумілій усьому світу, дере за все Завдяк генію Шекспіра, но дія відбувається в українських Карпатах, что надає історії абсолютно Іншого звучання.Вистава Івана Урівського, звісно ж, чи не є копією ні літературного твору, ні СВІТОВОГО кінохіта. Це абсолютно інше, відмінне від звичних, сприйняттів світу, відтворене у кожному звукові, рухові й слові. У цьом музично-пластичного дійстві з безліччю метафоричність сцен, образів-сімволів йдет про автентічність и спадковість поколінь, про витоки народу. У свідомості героїв тісно переплелися язічніцькій (природний) и християнський (нав'язаний) світогляді, что проявляється у діях, Які часто є НЕ усвідомленімі й суперечать одна одній. Много у віставі й авторських доміслів и трактування режисера, Які доповнюють вже знання з попередніх прочитання реальність. Глядач Повністю занурююється в атмосферу звічаїв и побуту горців Завдяк вібраціям чистих голосів и диких танців акторів, безпосередній блізькості Дій, коли задіяні всі органи чуття. Прітаманні повісті містічність и трагізм, Які рухають сюжет твору, у віставі Івана Урівського набуваються нового звучання й Наповнення. Діка й непріборкана молода й така споконвічна енергія, что народжується на сцені, підіймає глядача у Вищі світи, де й відбувається катарсис. І слова тут не обов'язкові, Аджея пробуджується дух предків, Який живе в глибінь наших душ. Треба лишь відчуті Цю споконвічну єдність з пращурами, продовження якіх ми є.